Книга завжди, в усі часи займала особливе місце в інтелектуальному та духовному збагаченні підростаючого покоління. До недавнього часу. Комп’ютер та телевізор відняли в дитини час на читання. Читацькі досягнення дітей у початковій школі виміряються зараз секундоміром. Викладання літератури в середніх та старших класах в об’ємі двох годин в неділю відірвало підлітків від повноцінної літератури та від читання в цілому. Ринкова література спотворила смаки дітей. Нестача у дітей часу на читання заставляє турбуватися про те, щоб в руки їх потрапила повноцінна література і щоб вона максимально сприяла розвиткові розуму та серця дитини.
На цьому тлі логічною є думка французького письменника Даніеля Пеннака: «Дитина має право не читати. Його думці можна довіряти. На Заході багато хто взагалі не читає, але живе добре.»
Його думку ніби то підтримують статті словників.
Читання — це розбір письма (Словник В. Даля)
Читання — це сприйняття письмового мовлення по
літерам, знакам
(Словник під ред. Д. Ушакова)
Читання — це сприйняття письмового твору.
(Словник С. Ожегова)
Все б було вірно, якщо б не слово «сприймати».Читати означає сприймати написане. На перший погляд, визначення вірне. Сприйняття тексту відбувається в процесі читання. Але чи достатньо тільки пробігти очима по тексту твору, щоб глибоко зазирнути в його зміст. Адже відомо, що «читання без інтересу нерідко перетворюється в імітацію: читання є, а сприйняття нема. А там, де немає сприйняття – немає і впливу книги на читача».
З іншого боку на сприйняття тексту впливає й швидкість читання. Чим швидше людина читає, тим гірше рівень сприйняття тексту. Причина подібної залежності знаходиться в своєї суті швидкісного читання, яке привертає увагу людини до ключових слів тексту і не звертає увагу на засоби художньої виразності.
Сухомлинський В. О. вважав, що «читання не зводиться до вміння читати: з цього вміння воно тільки починається … Тому треба домагатися не читання заради читання, а читання як самостійної діяльності дитини у світі книжок, з якої починається її освіта, самовиховання, формування високих художніх смаків, гармонійний розвиток особистості”
Творче читання — це не тільки шлях до книги, але й шлях до духовного розвитку самої дитини, збагаченню її духовного світу.
Вдома
•не примушуйте читати;
•зацікавьтесь читанням самі;
•обговорюйте зміст книг із своїми дітьми.
Під час уроків
•включати елементи театралізації в обговорення змісту книги (передача мімікою, жестами та інтонацією душевного стану героя;);
•використання елементів гри, що розвивають волю, впевненість, артистизм;
•читання найяскравіших сторінок твору;
•читання за принципом “Далі...”, коли перериваються уривки на найцікавішому.
В шкільній бібліотеці;
•виставки книг;
•“Круглі столи”;
•рольові ігри;
•інтелектуально — творчі програми;
•виховні години за участі шкільного бібліотекаря;
•участь у творчих читацьких проектах;
•стимулювання творчості читачів
1)відгук
2)театралізація
3)малювання
4)проектна діяльність
5)інтелектуально — розважальні програми
6)диспути та “Круглі столи”
7)літературні ігри
8)історичні марофони
9)музичні ринги
10)голосне читання
11)словесне малювання
Відгук - це відклик серця на прочитаний твір, наповнений роздумами, що тісно пов’язані із життєвим та читацьким досвідом читача. Саме він дозволяє знайти у творі більш, ніж написано, зазирнути в душу героїв, поміркувати про власне життя.
Важливим методом активізації творчих здібностей учнів засобами бібліотеки є театралізація. Діти від природи актори, і перевтілюватися в персонажів для них природно. Вони легко вживаються в образ, включають індивідуальний досвід та фантазію, відкривають в образі власний зміст. З інтересом діти приймуть участь у рольових іграх. Особливо цікавими є для них ролі навіяні телевізійними ток – шоу. Діти із задоволенням ведуть детективні розслідування стосовно подій представлених в художніх творах. Звичайно для цього потрібно не тільки знать зміст твору й слова певного героя, але й вміти створювати «ненаписані монологи», щоб пояснити той чи інший свій вчинок.
Ігри дають можливість учням показати свої знання. Але домінанта гри — не відповідь, а сам хід його колективного пошуку. Питання в інтелектуальних іграх не меньш важливі ніж відповіді.
—читання у голос тексту твору із послідуючим коментарем читача та обговоренням прочитанного
- обговорення картин, які виникають в уяві читача під час знайомства із твором. Особливо це стосується віршів. Цей прийом дозволяє говорити про зміст мовою кольору, звуків.
Симоненко В. А. “Чари ночі”
Подумайте, чому твір має таку назву?
Рядки з вірша |
Словесне малювання (добірка запитань) |
Лягла на всьому вечірня втома |
Яким ви уявляєте вечір? Чому поет називає його втомленим? Які кольори ви б узяли, щоб намалювати втомлене місто? Які звуки ви чуєте? Що ви відчуваєте?
|
Палає місто, мов дивний храм |
Чому місто палає? Які кольори ви використали б для створення картини? Розкажіть, чому поет порівнює місто із дивним храмом. Опишіть його. |
І розтинають ніч невагому |
(відчуття роздвоєнності) |
Квадратні очі віконних рам. |
Кого нагадують вікна домів? Чому виникає така думка? |
Ці чари ночі такі знайомі — усі підвладні, покірні вам. |
Про які чари ночі йдеться мова? Чому вони покірні людині? Уявіть, що саме ви знаходитесь на вулиці у цей час. Розкажіть, що ви відчуваєте. |
О, скільки вікон у кожнім домі! |
Зазирніть у вікна. Розкажіть, що ви побачили. |
А там, за ними, - іділій, драм! |
|
Там гинуть вчені, митці, поети |
На які думки навели вас останні два рядка. Які картини виникли у вашій уяві? |
Але... й виходять вони звідтіль. |
You can do it, too! Sign up for free now at https://www.jimdo.com